Вибіжка, -ки, ж. Раст. Мятликъ, Роа. — лугова. Раст. Роа pratensis.
Гнітити, -чу, -тиш, гл.
1) Давить, прессовать, нагнетать. Камінюка гнітила. Гнітили сир.
2) — терен, сливи. Сохранять на зиму въ кадкѣ съ водой, надавивъ сверху тяжелымъ деревяннымъ кружкомъ. Гнічені сливи.
3) Угнетать. Усе, що гнітить чоловіка в занедбалім товаристві.
4) гнітити хліб. Подрумянивать. (Чтобы хліб гнітити, беруть немного соломы, зажигаютъ и кладутъ на припічку).
5) Бить. Як начали вони її гнітить тими молотами.
6) гнітити на серці. Скрывать въ душѣ тяжелое чувство. Бачу я та мовчу: усе на свойому серці гнічу.
Гото́в, гото́вий Cм. Готів.
Жигу́н, -на, м. = джиґун.
Забрьо́хати, -ся. Cм. забрьо́хувати, -ся.
Обчепирити, -рю, -риш, гл. Обхватить. Обчепирила його руками і ну просити та молити.
Праця, -ці, ж. Трудъ, работа. Кричитъ пробі її мати, щоб дівчину рятувати, каже, що за працю тую я дівчину подарую. Ум. праценька.
Рало, -ла, с. 1) Родъ земледѣльческаго орудія для разбивки вспаханной земли. Части его: жертка (гридка). — шесть, на одномъ концѣ котораго ярмо, а на другомъ прикрѣплены зубья — кописть, зуб; кописть прикрѣпляется къ концу жертки особыми дощечками — стовбами, проходящими сквозь отверстія кописті и жертки; между копистю и жерткою распорка изъ крѣпкаго дерева — жабка; на самомъ концѣ жертки — ручка для управленія ралом; иногда на кописть надѣваются желѣзные наро́льники, наконечники. І до плуга, і до рала, і до хлопців дала драла.
Фоснути, -ну, -неш, гл. Фыркнуть. Кіт фоснув.
Чаплія, -лії, ж.
1) Сковородникъ, которымъ беруть сковороду. Кухарка чаплію вхопила.
2) Cм. лук 3.
