Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

неминуще

Неминуще нар. = неминуче. Вже ж його неминуще оддавати. ХС. VII. 421.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 551.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НЕМИНУЩЕ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НЕМИНУЩЕ"
Відслід, -ду, м. Слѣдъ; отпечатокъ. Желех.
Дба́ха, -хи, об. Рачитель, рачительница; пріобрѣтатель, пріобрѣтательница.
Забра́ння, -ня, с. Взятіе, захватъ.
Нахамаркати, -каю, -єш, гл. Прочесть невнятно.
Осельня, -ні, ж. Гусеница. Щоб садовина родила, щоб осельня не об'їдала. О. 1861. XI. Свид. 66.
Порозсуджувати, -джую, -єш, гл. Разсудить (многихъ).
Семигривенний, -ного, м. = семигривенник. Гурки — семигривенний за сотню. О. 1861. І. 146.
Сичання, -ня, с. Шипѣніе змѣи, гусей Гадюче сичання. О. 1861. III. 31.
Скришити, -шу, -шеш, гл. Искрошить. На капусту скришу.
Судебник, -ка, м. Человѣкъ, въ своихъ разговорахъ осуждающій кого либо. Г. Барв. 457.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НЕМИНУЩЕ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.