Брезкнути, -ну, -неш, гл. Брюзгнуть.
Залю́тий, -а, -е. = лютий. Зімонька-зіма та залюта була.
Зільни́к II, -ка, м. Огородъ, содержащій зелень. Ум. зільничок. Не пади, косо, на камінь, ой пади, косо, в зільничок.
Зіхо́дити, -джу, -диш, сов. в. зійти, -йду, -деш, гл. 1) Сходить, сойти, нисходить, низойти. Зійди з хреста, утіш мене єдину. Захотілось води напиться, — от вун і зійшов униз. Дрібен дощик зійде. Зійшов голос із небес 2) Уходить, уйти. Після обід ми з Катрею зараз зійшли з хати. Піде на тік, щоб з очей зійти. Як же мені зійти з сього села? У чужу землю десь зійшли (запорожці). 3) Расходоваться, израсходоваться, выйти. Зійшов увесь хліб, уся страва. 4) Попадать, попасть, выйти. А щоб ти на добрий путь не зійшов! 5) О водѣ: спадать, спасть. Вода зійшла, колеса стали. 6) Всходить, взойти. Рада б зірка зійти, — чорна хмара наступає. Зійди на могилу та не тужи дуже. Ой зійду ж я, зійду на гору крутую. Зійде твоя пшениченька густо. 7) — на чий розум. Поступать какъ кто. Я на твій розум не зійду. Зійшов на дитячий розум. 8) — на що. Обратиться во что. І ми колись були добрі, а ось же довелось зійти на ледащо. Тепер який багатир, а питиме горілку — зійде на ка-зна-що.
Набра́житися, -жуся, -жишся, гл. Напиться. Набражився, як п'яниця.
Наслідування, -ня, с. Подражаніе.
Потерпати, -па́ю, -єш, гл.
1) Терпнуть. Ой як іде з коршми, то й викрикає, а на мені тіло та потерпає.
2) Бояться, дрожать. Всі жиди в страху, кождий потерпає. Я потерпаю за свою дитину: саму покинула, а воно мале. Ми тут потерпаєм за його, бо ще повіситься. Злодій їден за другого потерпає.
Розбиватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. розбитися, -зіб'юся, -єшся, гл. 1) Разбиваться, разбиться. На Петра Вериги розбиваються криги. Піду ж бо я утоплюся, або в камінь розіб'юся. 2) Сокрушаться, убиваться. Чумакова жінка за чумаком розбивається. 3) Раздѣляться, раздѣлиться.
Стокрот нар. Стократъ.
Уявки нар. Явно, открыто. Узяв тії гроші уявки сперед його очей. В'явки казати сього не можна.
