Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Батура, -ри, ж. Большой кнутъ, кнутище, плеть. Звелів кучерові стьобонути цигана батурою. Чуб. II. 583. Убивав ти мене та й батурою, називав ти мене волоцюгою. Н. п.
Грана́точка, -ки, ж. Форточка? Приїзджає в подвіренько, поковтує в гранаточку: «Вийди, вийди, Романочку». АД. І. 300.
Зав'Яза́ти, -ся. Cм. зав'язувати, -ся.
Згнуща́тися, -ща́юся, -єшся, гл. = знущатися. Да вже ж мені з твеї доньки згнущатися годі. Чуб. V. 422. Тяжко плакала Ганнуся і не знала, защо, защо мати згнущається. Шевч. 21.
Кодаш, -ша, м. Исполняющій обязанность возницы на свадьбѣ (въ Буковинѣ). Скиньтеся по грошеві, купіть коня кодашеві. ЗЮЗО. II. 486.  
Мі́шма нар. Въ перемежку, смѣшанно. Ідуть мішма, — дивіт-но ся: москалі й селяне з ними, а не лишень москалі сами. Камен. у.
Паслина, -ни, ж. = паслін. ЗЮЗО. І. 136.
Підточини, -чин, ж. мн. Самое мелкое зерно, просѣявшееся сквозь решето.
Похвалятися, -ля́юся, -єшся, сов. в. похвали́тися, -лю́ся, -лишся, гл. 1) Угрожать (словами), произносить угрозы. Похваляється бити мене. Н. Вол. у. Він похвалявсь, похвалявсь на Василя, та таки й домостивсь. Черк. у. Яконом похваливсь бити його. Рудч. Ск. І. 167. 2) Сообщать, сообщить, разсказать о чемъ. Похваливсь я йому, а він другому. Кролев. у. Молодиці похваляються, що вона (попадя) обіхідлива з народом. Г. Барв. 132.
Убраний, -а, -е. Одѣтый.