Ґа́зда, -ди, м. Хозяинъ. Ум. Ґа́здик, ґа́здонька, ґа́здочка. Ґаздику, де ти ідеш? Ґаздойко, ту нема нікого?
Дотина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. дотну́ти и дотя́ти, -тну́, -не́ш, гл. 1) Дорѣзывать, дорубливать. 2) Досаждать, допекать, пилить. Він мені дотинає за матір. Хоць ти не скажеш, то скаже твоя мати да буде мені що-ранку дотинати: «вставай, невістко, бодай ти здорова не встала. Він почав дотинати моєму чоловікові, що мене треба в острог за те, що я колись дотинала його жінці чамайданом. Словом дотина.
Ме́жінь, -ні, ж. Средина лѣта, лѣто. Добич (у рибалок): весняна — до Тройці, межена — до Покрови, просол — до заговін, або до Миколая... Настояща добич — то межінь. Сказано — літо: на все хороше: чи хліб упорать, чи в рибальстві зарибалить.
Наздопта́ти Cм. наздоптувати.
Послух, -ху, м. Послушаніе.
Приліпити, -ся. Cм. приліплювати, -ся.
Пробавити, -влю, -виш, гл. Промедлить, употребить время. Цілий ранок на тому пробавить.
Рішати, -ша́ю, -єш, сов. в. ріши́ти, -шу́, -ши́ш, гл.
1) Лишать, лишить. А жінка й діти? Адже ти їх усього рішив.
2) Терять, потерять, лишаться, лишиться. Ой не прибуду скоро, жизнь свою рішу. Поки дійшов додому, то чисто всі гроші рішив.
3) Рѣшать, рѣшить. Вас розсудила палата, рішили отамани і війсковий суддя.
Татусеньків, тату́сечків, -кова, -ве Принадлежащій татусеві.
Хистити, -щу, -стиш, гл. Защищать, прикрывать, припрятывать.