Вибузувати, -зую, -єш, гл. Выкопать. Але ми й яму вибузували! Як полетить хто, то и гнию зверне.
Віхоть, -хтя, м. 1) Мочалка, употребляемая при мытьѣ посуды, утвари и пр. 2) Пучекъ соломы. Віхоть соломи на устілку. Далі трохи присвоєне, стануть палить степи: вийде чоловік у поле, — викреше огню, положить його у солом'яний віхоть, розмаха гарненько та й кине. 3) Горящій клокъ, уносимый вѣтромъ съ пожара. упав віхоть. Случилось несчастье, непріятность. Здається, що сей чоловік буває і крутиться у нас за тим, що дуже поганий віхоть упав, — і він не зна, як перебути сей час. Ум. віхтик.
Гаталати, -лаю, -єш, гл. Ѣздить, бѣжать вскачь, галопомъ. Оця коняка, аби трохи захотів швидче їхати, зараз гаталає, — ні за що тобі не побіжить тлуса.
Зажи́рливий, -а, -е. 1) Прожорливый. Старенький панотець толкував одному панові, од чого то є такі инші зажирливі. 2) Алчный, любостяжательный. До дітей своїх був зажирливий. Cм. зажиракуватий.
Зелізня́к, -ка, м. Желѣзный горшокъ.
Їдження, -ня, с. = їдення. За сидження нема їдження.
Кипа, -пи, об. Неповоротливый человѣкъ, толстая женщина. Оце ще кипа сидить.
Покравати, -ва́ю, -єш, гл. Рѣзать на куски. — А чим покраває (яблучко) ? — Золотий ножик має. Моя Ганнуся з иншим розмовляє, моє серденько як ножиком покраває.
Сопливий, -а, -е. Сопливый. Хоч сопливый, так щасливий.
Увалити, -ся. Cм. увалювати, -ся.
