Біяк, -ка, м.
1) Большой молотъ, служащій для пробиванія мельничныхъ каменьевъ, для раскалыванья дерева и пр. Біяком дуби в лісі то-що б'ють.
2) = бияк. Ой біяк черешневий, капиця залізна; як мя попер мужик ціпом, аж мі шкура злізла. Ум. біячок. Ув. біячисько.
Горня́, -ня́ти, с. Горшочекъ. У печі палає полум'є на припічку, на жару горшки й горнята. Ум. Горня́тко. Єсть молоко, — буде і горнятко.
Грошеня́та, -ня́т, с. мн. Деньжонки. Придбав сірома грошенят. Заробив убогий брат десь грошенят.
Загляда́тися, -да́юся, -єшся, сов. в. загля́дітися, -джуся, -дишся, гл. Засматриваться, засмотрѣться. Не заглядайся на його чорні брови.
Кошеня, -ня́ти, с. Котенокъ. Запишався, як кошеня в попелі.
Крок, -ку, м.
1) Шагъ. Дурному з кроку ступити, — сто днів од пусту доступити. Но що ту приходиш кроком зрадливим.
2) Часть основы, которую ткачъ можетъ заткать до новаго поворота навоя: заткавъ ее, ткачъ, поворачивая верхній навой, развиваетъ съ него часть основы, навертывая въ то-же время сотканный крок полотна на нижній навой; крок находится между ма́ґлем і ля́дою.
Ладянка, -ки, ж. Часть повісма, горсть льна или конопли.
Ли́пчик, -ка, м. Раст. Asperugo procumens. Cм. липчиця.
Малині́вка, -ки, ж. Наливка малиновая.
Подивування, -ня, с. Удивленіе.