Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Веряйка, -ки, ж. Деревянный замокъ. Вх. Уг. 231.
Відлуплювати, -люю, -єш, сов. в. відлупити, -плю, -пиш, гл. Отлупливать, отлупить, отковыривать, отковырять. Тая земля, що він відлупив, взяла та й розсипалась. Чуб. І. 144.
Вінчальний Батько, вінчальна матка. Посаженный отецъ, посаженная мать. Хотин. у.
Грамітни́й, -а́, -е́. Грамотный. Шух. І. 33.
Зави́дливий, -а, -е. Завистливый. Дівчата завидливі. О. 1861. X. 57.
Незагнузданий, -а, -е. = незанузданий.
Піддашшя, -шя, с. = піддашок. Гол. IV. 353. Шух. І. 105, 187. Гучно, гучно у світлиці батьки розмовляють; любо їх сини Настусю в піддашші вітають. К. Досв. 99.
Повикохувати, -хую, -єш, гл. Выростить, взлелѣять (многихъ). Дітей своїх він повикохував добре. Г. Барв. 163.
Поколихатися, -хаюся (-шуся), -хаєшся (-шишся), гл. 1) Покачаться. 2) Поколебаться. Росердився і роскричався, аж цілий світ поколихався. Котл. Ен.
Полонка, -ки, ж. = ополонка. Сам же я ту полонку рубав, коня напував. Чуб. III. 298.