Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Генто, гентова, гентолі нар. Недавно, позавчера. Желех; Вх. Зн. 72, 10.
Діди́зний, -а, -е. 1) Унаслѣдованный отъ предковъ, родовой. Що ж було за добре, що ж було за любо у старій дідизній Морозовій хаті. К. Досв. 126. 2) Очень старый. А той Грива був старий дідизний чоловік. К. Орися. (ЗОЮР. II. 201).
Добро́та, -ти, ж. Все хорошее, хорошія свойства, доброкачественность. Доброта погибла, а чорзна що осталось. Мил. 13. Освіти мене, рабу Божу, перед усім миром добротою, красотою, любощами і милощами. Чуб. I. 93. Въ слѣд. свад. пѣснѣ доброта — добрая нравственность новобрачной, сохранившей до замужества дѣвство. Будем гулять і в середу, а за твою, Парасютко, доброту розійдемося в суботу. Мил. 164.
Дово́дець, -дця, м. Доказатель.
Драння́, -ня́, с. соб. Лохмотья. Чуб. V. 1092.
Звалаши́ти, -шу́, -ши́ш, гл. Выхолостить. Конст. у.
Милода́нка, -ки, ж. Возлюбленная.
Протомити, -млю, -миш, гл. Утомить.
Ригачка, -ки, ж. Рвота.
Чорноталь, -лю, м. = чорнолоз. ЗЮЗО. I. 134.