Відорювати, -рюю, -єш, сов. в. відорати, -рю, -реш, гл. 1) Отпахивать, отпахать. Відорана скиба. 2) Отрабатывать, отработать пахотой.
Гав'Юрка, -ки, ж. = вевірка. Cм. білка.
Змережування, -ня, с.
1) Испещреніе узоромъ и пр.
2) Расшиваніе мере́жками.
3) Соединеніе мере́жкою двухъ частей рубашки, двухъ кусковъ ткани. Змережування бува: косе, стовпчиками і кругле.
Знавати гл. Знавать, знать. У титаря, коли знавав. То козаки теє зачували, усі замовчали, бо в гріхав себе не знавали. (1834), 15.
Зупин, -ну, м. Удержъ. Гуля собі, — нема йому на світі зупину. Зупину не було її ході крівавій.
Карабунитися, -нюся, -нишся, гл. Лѣзть, карабкаться. Куди воно карабунитися ще!
Оскоромлювати, -люю, -єш, сов. в. оскоро́мити, -млю, -миш, гл. Скоромить, оскоромить.
Повзання, -ня, с. Ползаніе.
Посклеювати, -юю, -єш, гл. Склеить (во множествѣ).
Училяпитися, -плюся, -пишся, гл. Взяться настойчиво; зарядить. Ото, вчиляпився до шег роботи — нема йому й перестання. Добре учеляпився дощ, нема йому перестання.