Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Відьма, -ми, ж. 1) Вѣдьма. Гірша відьма вчена, як родима. Ном. № 235. 2) Бабочка махаонъ, длиннохвостка, Papilio machaon. Радом. у. 3) Родъ карточной игры, подобной русскому фофану. КС. 1887. VI. 464. Ув. відьмище, відюга, відюха. Г. Барв. 449. Ту хату я знайшов одначе, в которій відьмище жила. Алв. 83. Проклята відюха причарувала. К. ПС. 46.
Даро́ваний, -а, -е. Подаренный. Дарованому один кінець. Ном. № 4614. Дарованому коневі в зуби не дивляться. Ном. № 4616.
Забига́чкий, -а, -е. Могущій быть сложеннымъ, согнутымъ такъ, что одна часть складывается къ другой. — ніж. Складной ножъ. Вх. Зн. 17.
Затріпоти́тися, -почу́ся, -чешся, гл. Затріпоталось серденько. Млак. 101.
Натерменувати, -ну́ю, -єш, гл. Обозначить; записать.
Парасоль, -ля, м. Зонтикъ. Желех.
Перев'язати. Cм. перев'язувати.
Поморити, -рю́, -риш, гл. Утомить (многихъ).
Пообсівати, -ва́ю, -єш, гл. Обсѣять (во множествѣ).
Прихнути, -ну, -неш, гл. = пирхнути 1. Чуб. II. 303.