Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Ворожка, -ки, ж. Гадалка, ворожея. У ворожки хліба трошки. Ном. № 231. Ворожка з бісом накладає. Ном. № 232. Ум. ворожечка.
Зелене́сенько нар. Ум. отъ зелено.
На́мальнар. Маловато. Намалі вже стало люду. О. 1862. IV. 87. У нашому селі намаль землі. Харьк. у.
Напрасува́ти, -су́ю, -єш, гл. Нагладить.
Охаювати, охаюю, -єш, сов. в. охаяти, -хаю, -єш, гл. = охаючувати, охаючити. Зіллє моє та охайнеє, дитя моє та коханеє! Я ж тебе та охаяла, Марусеньку та угаяла. Мет. 229.
Пантрити, -рю, -риш, гл. = пантрувати. Фр. Пр. 178.
Печільниця, -ці, ж. Женщина, пекущая хлѣбъ. Не вмію я пасок пекти. Бач, яка я печільниця, що треба показувать. Славяносерб. у.
Попорати, -ра́ю, -єш, гл. Убрать, привесть въ должный видъ, порядокъ. Попорали коні. Н. Вол. у.
Потому нар. 1) = потім 1. Я потому піду. Камен. у. Хочеш мене роскохати, а потому занехати. Чуб. V. 153. Тепер ти кажеш, що зоронька ясна, а потому скажеш, що доля нещасна. Чуб. V. 116. 2) = потім 2. Тепер вітрів нема, а там і потому. Конст. у.
Станція, -ції, ж. 1) Станція. 2) Квартира. Наймили собі станцію аж на десітім сели. Гн. II. 193. Приїхали до Київа, стали на станції. Левиц. І. 1. 415.