Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

розсоха

Розсоха, -хи, ж. 1) Чаще во мн. ч. розсо́хи. Развилка, развилина, мѣсто, гдѣ что-либо раздвояется, напр. бревно съ вилообразнымъ концемъ, мѣсто, гдѣ расходятся ноги, распутье и пр. Драг. 35. О. 1861. XI. Св. 32. Мнж. 148. Шух. I. 149. 2) мн. Деревянные вилы для навоза. Вх. Зн. 61. Ум. розсішка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 58.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОЗСОХА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОЗСОХА"
Бусьок, -ська, м. = бусько. Фр. Пp. 128.
Гріхува́ти, -ху́ю, -єш, гл. — на ко́го. Считать виновнымъ кого. Гріхують на пана і наші дворові, що землі не дано. Харьк. г.
Дієви́й, -а́, -е́. Дѣйствующій. дієві особи, д. люде. Дѣйствующія лица въ сценическихъ произведеніяхъ. К. Бай. 5.
Каба́к, -ка, м. 1) Тыква. Чуб. І. 309. Ішов же я через тин, через три городи, потолочив кабаки, наробив я шкоди. Н. п. піднести́ кабака́. Отказать жениху. Наталка многим женихам піднесла печеного кабака. Котл. Н. П. 352. 2) Кабакъ, питейный домъ. Тогді то козак, бідний нетяга, по кабаку похождає, квартирку одчиняє. ЗОЮР. І. 207.
Крихта, -ти, ж. 1) Крошка. Голодувала часто, оставляючи дитині і посліднюю крихту. Кв. І. 213. 2) Малость. Приніс я тобі грошенят крихту: п'ять карбованців. МВ. (О. 1862. ІІІ. 76). 3) Крошка — ласкательное слово, прилагаемое къ людямъ (употребляется преимущественно въ формѣ уменьшит.) Серце моє, крихто моя! Ум. крихітка, крихточка. В чужу землю чужі люде мене заховають, а своєї ся крихотка надо мною ляже. Шевч. 73. Так гуртом по християнській і поховали мою крихітку. Г. Барв. 532. В мене в хазяйстві зайва крихточка не пропаде. Левиц. Пов. 63.
Подуванитися, -нюся, -нишся, гл. Подѣлиться.
Позабивати, -ва́ю, -єш, гл. 1) Убить (многихъ). Се ті самі харцизи, що пана Щуку і патера позабивали. Стор. МПр. 123. На той світ позабивали (різками) сердешних. Мир. ХРВ. 267. 2) Вбить, забить (во множествѣ). Позабивай тут скрізь поляки.
Поникати II, -ка́ю, -єш, сов. в. поникнути, -ну, -неш, гл. Поникать, поникнуть, склониться. Бабуся старенька-старесенька, аж до землі поникає. МВ. (О. 1862. III. 55). Поникли голови козачі неначе стоптана трава. Шевч.
Стрійно нар. Нарядно. Дай же вам, Боже, й а в полі буйно.... в коморі плідно, в господі стрійно. Kolb. І. 98.
Цьвохати, -хаю, -єш и цьвохкати, -каю, -єш, гл. Стегать кнутомъ. Давай він батогом цьвохать. Грин. II. 247.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РОЗСОХА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.