Двірня́к, -ка́, м. Дворовый человѣкъ.
Добро́дій, -дія, м. 1) Благодѣтель. Писало і нікому, ані своєму добродієві, не показувало. Т. Шевченко — наш перший добродій народній. 2) сударь (титулъ) Правда, правда, добродію мій любий. Кланяюсь, прошу: не остаєте ласкою вашою, добродію, і моїх синів. 3) Господинъ (извѣстное лицо). Добродій N написав нову повість. 4) Шано́вний добро́дію! Високопова́жний добро́дію! Милостивый государь! Ум. Добро́дієчко. А де ж він, добродієчку?
Дужчати, -чаю, -єш, гл.
1) Дѣлаться сильнѣе.
2) Выздоравливать, оправляться.
Накорми́ти, -млю́, -миш, гл. = нагодувати. Ворога не гніви: напій, накорми і на дорогу хліба-соли дай.
Пересихати, -ха́ю, -єш, сов. в. пересохнути, -хну, -неш, гл. Пересыхать, пересохнуть. Гортань замовкла, пересохла.
Періг, -рога, м. = пиріг.
Родичатися, -ча́юся, -єшся, гл. = родатися.
1) Багатирі з бідними не дуже родичаються.
2) Посажав укупі свекруху з невісткою та каже: родичайтесь. Родичатися він не дуже любить.
Сигла, -ли, ж.
1) = смерека (европейская пихта), имѣющая вѣтви лишь вверху.
2) Горный лѣсъ изъ такихъ сигл.
Смиренниця, -ці, ж. Скромница.
Собачка, -ки, м. и ж.
1) Ум. отъ собака.
2) Названіе одной изъ звѣздъ возлѣ созвѣздія Большой Медвѣдицы.
3) Раст. Cynoglossum officinale L.