Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

А́ртус, -са, м. Артосъ. Желех.
Відбрикуватися, -куюся, -єшся, гл. Отбиваться, брыкаясь. У Кулиша въ иронич. смыслѣ о защищающихся женщинахъ: Шкода відбракуватись. К. ПС. 55.
Ґа́в'ячий 2, -а, -е. Вороній. Новомоск. у.
Зберіга́ти, -га́ю, -єш, сов. в. зберегти́, -режу́, -же́ш, гл. Сберегать, сберечь. А ще і для мене Бог на світі радість зберіг. Мог. 85.
Наге́йкатися, -каюся, -єшся, гл. Накричаться: «гей!».
Окрайчик, -ка, м. Ум. отъ окраєць.
Позасипати, -па́ю, -єш, гл. 1) Засыпать (во множествѣ). 2) Заснуть (о многихъ). Діточки позасипають. Чуб. V. 795.
Сап'янці, -ців, м. мн. Сафьянные сапоги. Вас. 162. КС. 1893. V. 283. На козаку бідному летязі сап'янці, — видні п'яти пальці. Мет. 377.
Склювати, -люю, -єш, гл. Поклевать. Я покрию свого миленького слідочок, щоб вітер не звіяв, пташки не склювали. Чуб. V. 16.
Схиляти, -ля́ю, -єш, сов. в. схилити, -лю, -лиш, гл. Склонять, склонить, наклонять, наклонить. А сам схилив головоньку, сльози проливає. Мет. 77.