Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Ага́ I, меж. А! Вотъ какъ! А что! Ага, попались. Рудч. Ск. І. 119.
Важчати, -чаю, -єш, гл. Дѣлаться тяжелѣе, тяжелѣть. Левч. 165.
Ґніт, ґнота́, м. Фитиль, свѣтильня. Святі та божі: свічки поїли, на ґнота засіли. Уман. у. Та згоріла лояночка від ґнота до ґнота. Н. п. Ні ґнота́ нема́. Нѣтъ ничего. Лохв. у. Ум. Ґно́тик. Ув. Ґноти́ще. Здоровий ґнотище: карасини багато вигоряє. Васильк. у.
Загряни́шний, -а, -е. = загранишний. Пов'язує її хустками... загрянишними. О. 1862. І. 74.
За́полоч, -чі, ж. 1) Цвѣтныя бумажныя нитки, употребляемыя для вышиванья. Чуб. VII. 427, 415. Ходила Катря у Любчики, ніби то заполочі позичати червоної. МВ. ІІ. 102. Шила-пошила три шириночки... третю пошила та заполоччу. Чуб. III. 397. 2) Раст. = чаполоч. ЗЮЗО. І. 125.
Окостяк, -ка, м. Позвоночный столбъ.
Розгніватися, -ваюся, -єшся, гл. Разсердиться, разгнѣваться. Чого, милий, росердився, чого розгнівався? Чуб. V. 830.
Сапальник, -ка, м. Полольщикъ.
Стерти, -ся. Cм. стирати, -ся.
Танути, -ну, -неш, гл. Таять. Віск од жару тане. К. Псал. 149.