Дові́льно нар. 1) Всѣмъ доступно для пользованія. 2) Въ достаточномъ количествѣ. Тут таки й на землю довільніш, та й хлопцям буде кращий заробіток. 3) Произвольно. Він поводиться собі довільно, — як заманеться йому.
Дотараба́нитися, -нюся, -нишся, гл. Дотащиться. Очі завидющі: назбірала кислиць стільки, що всилу дотарабанилася з їми додому.
Дубо́чок, -чка, м. Ум. отъ дуб.
Земляни́н, -на, м. Постоянный житель въ сельскомъ обществѣ. Славне село Любчики, веселе... Та ми сюди на селище прийшли, в земляне пишемось любчівські.
Зчохом нар. Съ избыткомъ.
Припроваджувати, -джую, -єш, сов. в. припровадити, -джу, -диш, гл. Приводить, привести. Узяв її старий жовнір за білую руку, припровадив Каньовському на велику муку. Живого медведя припровадиш пану.
Прозеленуватий, -а, -е. Зеленоватый.
Челестник, -ка, м. = челюстники.
Чорноморка, -ки Черноморка. Ой махнула чорноморка білою рукою: не буде вам, чорноморці, ніколи покою.
Шовкунець, -нця, м. Сапожный инстручентъ = токмачка.