Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Брунькати, -каю, -єш, гл. = бринькати 3. Шапувал давай брунькать. Мнж. 109.
Пічкурувати, -ру́ю, -єш, гл. Быть истопникомъ. Черк. у.
Пообволікати, -ка́ю, -єш, гл. Обволочить (во множествѣ).
Риля, -лі, ж. Испорченное, то-же, что ліра 2. Сим. 149.
Робацтво, -ва, с. соб. Черви. Забуде їх те лоня, що пестило, робацтво їх обійме під землею. К. Іов. 54.
Роспатякатися, -каюся, -єшся, гл. Разболтаться. Патя та патя, та й роспатякались, неначе цілий вік їм укупі на сьому місті жити. Кв. II. 41.
Служащий, -а, -е. Полученный за службу, за работу по найму. Не дай мені, Боже, служащего хліба: служащий хліб добрий, да тілько вимовний. Чуб. V. 1020.
Спалити, -лю, -лиш, гл. 1) Сжечь. Спалив та й попел по степу розвіяв. ЗОЮР. І. 120 Та ні вітер його не звіє, ні сонце його не спале. Мет. 208. 2) Опалить (солнцемъ кожу). 3) Безл. Мене спалило. Я вспылилъ, меня взорвало. Павлогр. у.
Спохова нар. Наклонно. Шух. І. 79. Cм. слухово.
Частиця, -ці, ж. Частица. Ум. части́чка. Він тоді взяв та одділив на Боже ім'я малу частичку. Чуб. І. 144.