Вінкобрани, -ран, ж. мн. Принятіе женихомъ и дружком небольшихъ вѣнковъ.
Димо́к, -мку́, димо́чок, -чку, м. Ум. отъ дим.
Кіт, -кота, м.
1) Котъ. Є сало, та не для кота.
2) Кіт і мишка. Родъ дѣтской игры. Ум. ко́тик, ко́тичок, коток, коточок, котусь.
Клюга, -ги, ж. Металлическій наконечникъ копья. Чи не носить хто клюги в кишені? — Я ношу! У мене й ратища постругані... — І в мене клюга за халявою... — Не гаразд, братці, як пан із надвірніми наскочить. Колоти їх по́рано ще... Кете сюди, позасовуємо під сіно. — Люде достають із кишень і з-за халяв клюги тисовії.
Ли́пина, -ни, ж. 1) Липовое дерево. Білий як липина. 2) Липовый лѣсъ. Пішов у липину. 3) Щепки, лучина. Потрощити на липину.
Осібне нар. Особо, отдѣльно. Не осібне поклади; а те докупи.
Пиряти, -ря́ю, -єш, гл. Ѣздить, сильно гоня лошадь. Побачив же він (мертв'як) мою коняку, як сів на неї, — вже він нею пиряв-пиряв, пиряв-пиряв, аж як став, так вона і репнула.
Підслухи, -хів, м. мн. Подслушиваніе. Двох турчинів на підслухи посилає. стоя́ти на підслухах. Подслушивать.
Розвиватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. розвитися, -зів'юся, -єшся, гл.
1) Развиваться, развиться. Ми попередили свою мову, розвиваючись на инчих полях.
2) Распускаться, распуститься. Як ми з тобою спізнавалися, сухі дуби розвивалися.
Тиховід, -воду, м. Мѣсто на рѣкѣ съ тихимъ теченіемъ.
