Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

різниченко

Різниченко, -ка, м. Сынъ мясника или торговца мясомъ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 23.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РІЗНИЧЕНКО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РІЗНИЧЕНКО"
Басарабський, -а, -е. Бессарабскій. Левиц. Пов. 217.
Вудило, -ла, с. = вудлище. Желех.
Дебринець, -нця, м. Раст. Geranium sanguineum. Лв. 98.
Зади́рчастий, -а, -е. О деревѣ: задирающійся. Задирчасте обіддя: ти його так теши, а воно он як задирається. Каневск. у.
Иверь, -ря, м. Зарубка поперегъ дерева. Н. Вол. у.
Крутобережжя, -жя, с. Обрывистый высокій берегъ. В тім місті берег крутий — крутобережжя. Новомоск. у.
Невід, -вода, м. Неводъ. Наперед невода рибою не хвались. Ном. № 2603.
Пікати, -каю, -єш, гл. Издавать пискъ. Курча в яйці піка.
Тещин, -на, -не. Принадлежащій тещѣ.
Троскати, -каю, -єш, гл. 1) Хлестать, издавать звукъ бичомъ. Шейк. 2) Бить.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РІЗНИЧЕНКО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.