Вандрувати, -ру́ю, -єш, гл. = мандрувати.
Гарува́ти, -ру́ю, -єш, гл. 1) Запрашивать (цѣну, вознагражденіе). Як що не дуже багато будуть гарувати, то й поступайтесь: там рублів п'ять, ну хоть і десять, то вже давайте, а як що зацурують як дурень за батька, то йдіть у друге місто. Cм. Ґарувати. 2) Тяжело, безъ отдыха трудиться. Увесь вік гарував та загарував собі тільки п'ядь землі та домовину.
Гледітися, -джуся, -дишся, гл. = глядітися. Молодо гледиться. Кажется молодымъ, молодою. Старенька вже, а на висках кучері, в перстнях у блискучих, у стрічках, то ніби й молодо гледиться.
Де́которий, де́котрий, -а, -е. Нѣкоторый. Людей гонили силою на присягу; то й батько присягав на Унію, а декоториї не хтіли та ховались. Не всі сплять, що хроплять, лиш декотрі. Инші гомонять, а декотрі понурі сидять і голів не зводять.
Зух, -ха, м. Молодець, молодчина, удалецъ. Дали мені капелюх, уже тепер вояк зух.
Посмішний, -а, -е. = посмітливий.
Поцвигати, -га́ю, -єш, гл. Похлестать чѣмъ.
Тушити, -шу́, -шиш, гл.
1) Тушить, гасить. За царя Горошка, як людей було трошка, як сніг горів, соломою тушили.
2) Успокаивать. Мовчанка.... гнів тушить.
Флудець, -дця и флудик, -ка, м. Часть ткацкаго станка, иначе сват, цьвак.
Шаноба, -би, ж.
1) Честь, почетъ, уваженіе, почтеніе. На що та й шаноба, як добрее слово.
2) була йому шаноба! Досталось ему.
