Вершень, -шня, м. = верхівень.
Вимовний, -а, -е. 1) Выразительный, краснорѣчивый. Коли справді Бог дав чоловікові кебету до писання, то перше всього дає йому гарне вимовне слово.
2) Условленный, условный.
3) Укорительный; сопряженный, соединенный съ укорами. Не дай мені, Боже, служащого хліба: служащий хліб добрий, та тільки вимовний; по кусочку крає, що-дня вимовляє.
Завіякуватий, -а, -е. Разгульный. Один завіякуватий чоловік та піячив у шинку.
Ма́ритися, -риться, гл. безл. Грезиться, представляться, сниться.
Міцноси́лий, -а, -е. Сильный, крѣпкій. Вона знала, що у неї не такий міцносилий голос.
Наповня́ти, -ня́ю, -єш, сов. в. напо́внити, -ню, -ниш, гл. Наполнять, наполнить. Тут тобі, серденько, в степу погибати... Червоною кров'ю річки наповняти. а) Кубочки наповнять. б) неха́й вам бог наповня́є! Пожеланіе: пусть Богъ увеличить ваше благосостояніе.
Нум, нумо, нумте (мн.), меж. Ну, станемъ, давайте. Нумо, браття, нумо, товариство, нумо коні сідлайте! Нумо, діти, нумо, нумо припильнуймо! Нум, діти, паску їсти! Он де, братці, сидить кравець на дубі. Ох, нумте, братці, як би його достати.
Рештант, -та, м. Арестантъ. Їх на роботу з рештантами не виганяли.
Сосничок, -чка, м. Ум. отъ сосник.
Сповиття, -тя, с. Пеленаніе, пеленки. Ой спи, дитя, без сповиття! Маск.