Вириватися, -ваюся, -єшся, сов. в. вирватися, -рвуся, -вешся, гл.
1) Вырываться, вырваться. Як вирветься сокира з рук. Придавила його до тину, щоб він не вирвавсь.
2) Рваться впередъ, выступать, выступить впередъ. Наперед не виривайся, ззаду не зоставайся, середини держися. Не йди.... бо далеко, сама не виривайся. Также: выскакивать, выскочить впередъ, внезапно появляться, появиться. Вирвався, як Пилип з конопель. Десь вирвалась дівчинонька.
Гу́ня, -ні, ж. Верхняя суконная одежда, сермяга.
Жму́рки, -ків, м. мн. 1) Ум. отъ жмури. 2) = піжмурки.
Збідні́ння, -ня, с. Обѣднѣніе.
Зчорніти, -ні́ю, -єш, гл. Почернѣть. Зчорнів я, змарнів я, по полю ходячи.
Князів, -зева, -зеве Принадлежащій князю. Князева перва жінка.
Кругиня, -ні, ж. Порода круглыхъ сливъ.
Макольо́ндра, -ри, ж. и макольо́ндрик, -ка, м. = макопійка.
Поцупити, -плю, -пиш, гл.
1) Потянуть, потащить.
2) Утянуть, утащить.
3) Потянуть, ударить. Через тин утікав та й не почеркнувся, як поцупив дядько ціпом, так я и осміхнувся.
Шматянський, -а, -е. Тряпичный.