Дешперува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Отчаяваться.
Дубельті́вка, -ки, ж. Двустволка. Пан Цибульский.... в одній руці держав пенькову люльку, а в другій дубельтівку; у ногах вертівся пудель і гавкав на сільських собак.
Згрі́ти, -рі́ю, -єш, гл. Согрѣть. Та не вітер його не звіє, ні сонце його не згріє.
Козак, -ка, м. 1) Казакъ, воинъ, рыцарь. Висипали козаченьки з високої гори: попереду козак Хмельницький на воронім коні. То велю я вам междо собою козака на гетьманство обірати, буде междо вами гетьманувати, вам козацькі порядки давати. О милий Боже України, не дай пропасти на чужині в неволі вольним козакам! 2) Какъ идеалъ рыцаря, прекраснаго въ нравственномъ и физическомъ смыслѣ, слово козак прилагается въ народной поэзіи ко всякому молодому человѣку. Ой ти, козаче, ти хрещатий барвінку! Під тією калиною стоїть козак з дівчиною. 3) — чорноморський. Казакъ Кубанскаго казачьяго войска 4) Членъ вольнаго сословія казаковъ въ 5) Танецъ. Парубки... розганяли дівчат як полохливих лебедів і починали козака. 6) Названіе красиваго, но хитраго вола. Ум. козаченько, козачок, козуря. Зібрав Тарас козаченьків поради, прохати. Буде тобі, моя доню, лихая година, що ти того козаченька щиро полюбила. Козаченьку-барвіночку! Ув. козарлюга, козачище. Васюринський козарлюга все п'є та гуляє. Козарлюга дуже ручий, жвавий. Славного війська козачище. Первий запорожець був здоровенний козарлюга.
Кротити, -чу́, -тиш, гл. Рыть землю (о кротахъ). Кроти накрошили на сіножаті.
Підстаркуватий, -а, -е. = підстарий. Люде підстаркуваті.
Покропити Cм. покропляти.
Розгарикатися, -каюся, -єшся, гл. Разворчаться. Та й розгарикалась сьогодня стара баба.
Сипанець, -нця, м. Амбарь (для ссыпки зерна).
Шуліченя, -няти, с. Птенецъ коршуна.
