Акто́рський и актьо́рський, -а, -е. Актерскій.
Бахурча, -ча́ти, с. = бахур 2, 3.
Блудяжка, -ки, ж. Потаскушка. Честь тоді святилась дуже, накриток карали, коси різали блудяжкам, в погріб запірали.
Допта́ти, -пчу́, -чеш, гл. = топтати. Взулася в черевички та й по хаті допче. Ми півроку допчемо, нім осьмак найдемо.
Загнізди́тися, -джу́ся, -ди́шся, гл. Сдѣлать себѣ гнѣздо. Татари..... степові орлята, що загніздились по-над морем Чорним.
Кожушно, -на, с. = кожух. Извѣстно только въ слѣдующей пословицѣ: Душно! — Скинь кожушно.
Кряка, -ки, ж. Лягушка. Ум. крячка.
Приліплюватися, -лююся, -єшся, сов. в. приліпи́тися, -плюся, -пишся, гл. Прилѣпливаться, прилѣпиться, приклеиться.
Примурок, -рка, м.
1) Карнизъ у печки.
2) Каменная пристройка.
3) Боковая стѣна гончарной печи.
Рушати, -ша́ю, -єш, сов. в. рушити, -шу, -шиш, гл.
1) Двигать, двинуть, трогать, тронуть, шевелить, пошевелить, шевельнуть. Чорненьке маленьке щонабільшу колоду рушить. Сват, не сват, а мого не руш нічого. Не руш чужого. Як улана не любити, як же за ним не журити: ой як рушить очима, — вийме душу плечима; ой як рушить плечима, пройме душу очима.
2) Двигаться, двинуться, трогаться, тронуться. Сам Хмельницький наперед всіх рушав. Ой як будете, вірне товариство, з Перекопу рушати, то не забувайте, вірне товариство, і моїх волів заняти. Та й рушимо тихесенько в далеку дорогу. Вітрець рушив. Рушай! Трогай! Мартъ!