Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бждирка, -ки, ж. Рыба Phonixus rivularis. Вх. Пч. II. 20.
Бізьдерево, -ва, с. = бузьдерево. Вх. Пч. І. 10.
Бурсацтво, -ва, с. соб. Бурсаки. А із брацтва те бурсацтво мовчки виглядає. Шевч.
Вилуплювати, -люю, -єш, сов. в. вилупити, -плю, -пиш, гл. 1) Вылущивать, вылущить; откалывать, отколоть. Наймитові хоч з коліна вилупи, а купи. Ном. № 10334. Тріску на одвірку вилупила. МУЕ. ІІІ. 45. 2) Выводить, вывести, произвести, родить — преимущественно о птицахъ, но иногда, какъ грубое выраженіе, и о людяхъ. Вилупила куріпочка усіх тільки троє (куріп'ят). Мет. От я підсипав під тую свиню, а вона й вилупила мені шість волів, так як соколів. ЗОЮР. І. 229. Вилупила вона ту дитину. Грин. II. 262. 3) Вызубривать, вызубрить, выучить. Було аж сльози тобі котяться, а таки не вилупиш тих латинів та греків, як отче наш. Левиц. І. 152. 4) Выпучивать, выпучить, вытаращить. Вилупив очі, як баран. Ном. № 6599.
Дзижча́ння, дзижча́ти Cм. Дзизчання, дзизчати.
Замодлува́ти, -лу́ю, -єш и замодлюва́ти, -лю́ю, -єш, гл. У плотниковъ и столяровъ: примѣрить, пригнать, размѣрить. Прилуц. у.
Збі́дкатися, -каюся, -єшся, гл. Прикинуться бѣднымъ, начать жаловаться на бѣду. Як збідкається: що се я, дурний, наробив! О. 1861. X. 23.
Набреха́ти Cм. набріхувати.
Повідбірати, -ра́ю, -єш, гл. Отобрать (во множествѣ). Хотя ж ви од нас ключі повідбірали. АД. II. 111.
Приповідка, -ки, ж. Пословица, поговорка.