Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ревище

Ревище, -ща, с. 1) Сильный ревъ. Як ускочив вовк у череду, а вона як спинить ревище. Лебед. у. 2) Мѣсто, гдѣ ревуть коровы, волы, чуя кровь скотины. Буяють мов на ревищі бики. К. Пс. 89. Заревів Марко, як віл на ревищі. Стор. МПр. 19.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 9.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РЕВИЩЕ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РЕВИЩЕ"
Ані́ж, сз. Нежели, чѣмъ. Лучча рілля ранняя, аніж тая пізняя. Н. п.
Божка, -ки, ж. = божіння. Шух. І. 41.
Ворогувати, -гую, -єш, гл. Враждовать. Баба, що ворогує на ню. Ном. № 13409. Вони на тебе ворогують, я буду ворог їм заклятий. К. Псал. 312.
Двіре́ць, -рця́, м. 1) Ум. отъ двір. Стань, матінко, край двірця; іде твоя дочка до вінця. Мет. 173. 2) Дворецъ. 3) Двіре́ць залізни́чний. Вокзалъ желѣзнодорожный.
Перстка, -ток, мн. ум. отъ перста.
Поздіймати, -ма́ю, -єш, гл. То-же, что и зня́ти, но о многихъ или многомъ.
Понадрубувати, -бую, -єш, гл. Надрубить (во множествѣ). Кілочки понадрубувати треба, бо дуже довгі. Харьк. у.  
Пообтикатися, -каємося, -єтеся, гл. Обтыкать себя (о многихъ).
Самопокора, -ри, ж. Смиреніе, самоуничиженіе. Дівочої самопокори жертва. К. ЦН. 29 7. В великій тузі і в самопокорі. К. ЦН. 268.
Шпикуляція, -ції, ж. Шпіонство, развѣдки. Післав до бідного на шпикуляцію, ци правда то. Гн. II. 18.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РЕВИЩЕ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.