Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ревище

Ревище, -ща, с. 1) Сильный ревъ. Як ускочив вовк у череду, а вона як спинить ревище. Лебед. у. 2) Мѣсто, гдѣ ревуть коровы, волы, чуя кровь скотины. Буяють мов на ревищі бики. К. Пс. 89. Заревів Марко, як віл на ревищі. Стор. МПр. 19.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 9.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РЕВИЩЕ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РЕВИЩЕ"
Білоніг, -нога, м. Раст. Herniaria glabra. Вх. Пч. II. 32.
Груди́на, -ни, ж. Передняя часть груди, гдѣ находится грудная кость. Нічим грудини прикрити. Ном. № 1527. По чому продаєш грудину? (О человѣкѣ, у котораго грудь раскрыта). Ном. № 11226. 2) Передняя часть груди, отдѣленная отъ стяга, грудина. Волова грудина.
Догожа́ння, -ня, с. Угожденіе.
Позагарбувати, -бую, -єш, гл. Заграбастать (многое).
Самозречення, -ня, с. Самоотреченіе. Дівочої самопокори жертва, самопокори і самозречення. К. ЦН. 297.
Трюмкати, -каю, -єш, гл. Бренькать (по струнамъ). Взявся за бас і почав трюмкати. Св. Л. 231.
Тьоп! меж., выражающее ударъ: хвать! Тьоп його по пиці! Полт. г.
Умрець, умерця, м. = мрець. Умерці здвигнулись на родимім полі. Галиц. (О. 1862. І. 109).
Флявора, -ри, ж. Женщина, говорящая неприличныя слова. Фр. (Желех.).
Химородні, -день, ж. Хитрыя затѣи, хитрости.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РЕВИЩЕ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.