Гуса́к, -ка́, м. 1) Гусь самецъ. Гусак гуску кличе. 2) Языкъ, дыхательное горло и легкія, вмѣстѣ взятыя (терминъ мясниковъ), ливеръ. Телячий гусак. 3) Ножная длинная колодка, въ которую заковываютъ нѣсколько человѣкъ. Ум. Гусачо́к.
Живі́сінький, -а, -е. Совершенно живой.
Жидівча́, -ча́ти, с. = жиденя. Жидівчата висипали купою, инші зовсім голі.
Затумані́ти, -ні́ю, -єш, гл. Затуманиться, омрачиться. Зроду бравий запорожець ні сльозинки не пролив, а тепер стоїть понурий, вид його затуманіє.
Знайомий, -а, -е. Знакомый. А пані перелякалася: то за тим знайомим гале, то за другим. Сей звичай був не тільки між товариством і знайомими, а й між чужими.
Нутрости, -стів, ж. мн. Внутренности.
Позависати, -са́ю, -єш, гл. Быть завѣшеннымъ многимъ. Досі тая доріженька терном заросла, терном заросла, пилом припала, червоною та калиною позависала.
Приторжити, -жу, -жиш, гл. = приторгувати.
Сирено нар. = сиряно. Сирено, масляно — корова ожеребилась.
Шашкірня, -ні, ж. = шестерня 3.
