Джу́ра, -ри, м. Козацкій слуга-товарищъ, оруженосецъ, ходившій вмѣстѣ съ козакомъ въ походы и битвы. Тоді ж то не могли знати ні сотники, ні полковники, ні джури козацькії, що наш пан гетьман Хмельницький.... задумав. Ой сідлай, джуро, ой сідлай, малий, мені буланого, собі ж сідлай другого — гнідого старого. Ой як оглянеться та Перебийніс на джуру малого, й аж кладе (= бьетъ враговъ) джура, кладе малий ще лучче від його. Cм. Чура. Ум. Джу́ронька.
Заса́дистий, -а, -е. Плотный, дюжій.
Зрізувати, -зую, -єш, сов. в. зрізати, зріжу, -жеш, гл. Срѣзывать, срѣзать. Їх зрізують, як спілий колос в полі. Зріжу голову, вийму серце.
Підбій, -бою, м.
1) Подкладка.
2) Покореніе; порабощеніе.
3) Насѣк. Arctia (гусеница).
Почуріти, -рю́, -ри́ш, гл. Потечь струей. А кров почуріла по білому кабатові.
Пошкарубіти, -бію, -єш, гл. Покорявѣть, покрыться сверху корой.
Тиль-тиль, нар. Чуть-чуть.
Троян I, -на, м.
1) Отецъ, имѣющій трехъ близнецовъ.
2) Тройка (лошадей). Максим подарував Чіпці троян добрих коней.
3) Родъ танца. Пустилась трояна, приспівуючи.
4) Раст. Trifolium pratense L.
Тупа, -пи, ж. = ступа. Іди, іди, сивий коню, тихою тупою.
Царок, -рка, м. 1) Загороженное мѣсто подъ печью или подъ поло́м крестьянской хаты, гдѣ держатъ дом. птицу. 2) Вообще огороженное мѣсто, загородка, напр. для телятъ. Ум. царочок. Повний царочок білих курочок.