Глагол, -лу, м.
1) Слово, рѣчь, глаголъ. Вислухай молитву щиру, і почуй мої глаголи.
2) читати глаголи. Стоять безъ корму.
Заві́зно нар. Много привоза зерна въ мельницу. На нашому млині так завізно, що не поспішишся молоти. Употребляется также и въ значеніи много работы вообще. Їздили наші коні кувать, та кажуть, — завізно. Прийшов пізно, аж завізно. Ум. завізне́нько.
Орлячий, -а, -е. Орлиный. Клек орлячий з під хмари чути.
Перековувати, -вую, -єш, сов. в. перекувати, -кую́, -єш, гл.
1) Перековывать, перековать, наново сковать.
2) Наново подковывать, подковать. Пане, треба коні перековувати, бо не доїдем до міста, падають.
3) Только сов. в. О кукушкѣ: прекратить кукованье.
4) Передавать, передать, пересказать кукованьемъ кукушки. Ой ти, моя родинонько, не цурайся мене, хоч сивою зозулькою перекуй до мене.
Підгулювати, -люю, -єш, сов. в. підгуля́ти, -ля́ю, -єш, гл.
1) Преимущ. въ сов. в. Подкутить. Підгуляв, що й з копитів збився. Тепера він підгуляв, на упокої почивав, на похмілля знемагає.
2) — молоду. Свадебный обычай въ : послѣ возвращенія въ понедѣльникъ новобрачныхъ изъ церкви, ихъ сажаютъ за столъ и предлагаютъ намазанную медомъ булку: дважды обманываютъ, только дѣлая видъ, что даютъ, а въ третій разъ отдаютъ.
Покапотіти, -почу, -тиш, гл. Закапать.
Понарікати, -ка́ю, -єш, гл. Назвать, наименовать (многихъ).
Розуміти 2, -мі́ю, -єш, гл. Понимать. Так мені сталося, наче я дитина мала: не розумію нічого, не знаю, не памятаю.
Турити, -рю, -риш, гл. Гнать. Ігнатко безп'ятко з гори свині турить.
Цибати, -баю, -єш, гл. Идти, шагать. Близько видати, далеко цибати.
