Байбарак, -ка, м.
1) Верхняя одежда у гуцуловъ: родъ суконнаго полукафтанья.
2) Родъ крытой женской шубки, крытаго овчиннаго тулупа. Заробила в мене грошенят на байбарак.
Велетень, -тня, м. Великанъ, исполинъ, гигантъ. Велетні то були високі, високі люде — от як дерева. Велетню у світі недовго жити. Велетень у громаді — як правда в пораді.
Гурто́к, -тка́, м. Ум. отъ гурт.
Джирча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Дребезжать. А голос такий у його був, як з бочки, аж вікна джирчать.
Звірря́, -ря́, с. соб. Звѣри. Звірря в ліс ховається.
Злузнути, -зну, -неш, гл. Исчезнуть.
Колобродити, -джу, -диш, гл. Куралесить. Еней тут добре колобродив і всіх на чудо потрошив. Цілу нічку колобродить, за собою челядь водить.
Мо́лоді, -дів, мн. Небольшіе облачка на небѣ. Молоди встають, а Бог дощу має. Молоді високо ходять. (Признакъ хорошей погоды).
Пелехатий, -а, -е. = волохатий. Гуси пелехаті. Летить голуб коло хати сивий пелехатий. Кури пелехаті. Кучерявий піч вимітає, пелехатий у піч заглядає.
Побігти, -біжу, -жи́ш, гл.
1) Побѣжать. Ой побігла дівчинонька до ворожки просто.
2) Поѣхать. Наум зараз шатнувсь, наняв збіржаника і побігли що є духу з цілюрником додому.