пруття
Пруття, -тя, с. соб. отъ прут. Роспустили верба листя, а береза пруття. Пішло щастя в ліс по пруття. посл. ум. пруттячко.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 494.
Том 3, ст. 494.