Безсуд, -ду, м. = безсуддя. Столітній безсуд і тяжке насильство.
Гарбар, -ру, м. Крикъ, шумъ, гамъ. Там у хаті гарбар.
Гуцюцю́, меж. = Гуць-гуці. Въ слѣдующей приговоркѣ въ значеніи: дитя. А що мені по конях, по волах, коли в мене гуцюцю на руках.
Дя́глиця, -ці, ж. Раст. = яглиця? У неділю по шевлію, в понеділок по барвінок, а в вівторок снопів сорок, а в середу по череду, а в четвер по щавель, а в п'ятницю по дяглицю, у суботу на роботу.
Занапаща́ти, -ща́ю, -єш, сов. в. занапасти́ти, -щу́, -сти́ш, гл. Погублять, погубить. Занапастив худібчину через свою дівчину. Степ широкий, край веселий та й занапастили. Збавив я тобі віку, занапастив долю.
Ло́ба, -би, м. Волъ съ большимъ лбомъ и расходящимися рогами.
Луб, -бу и -ба, м. Лубъ, кора (съ липы и нѣкоторыхъ другихъ деревъ). Гроші сховані під дубом, накриті лубом. лубом стоя́ти. Быть твердымъ какъ лубокъ (объ одеждѣ, вообще о тканяхъ). Воно (одежа) лубом на нас і стоїть, аж тіло дере. дощ ллє як з луба. Дождь какъ изъ ведра. Ум. лубок, лубочок.
Прогрішати, -ша́ю, -єш, сов. в. прогріши́ти, -шу́, -ши́ш, гл. Погрѣшить, погрѣшить. Що ж єм прогрішив, о що тя питаю, ти ж сама знаєш, як тя кохаю.
Скрут, -ту, м. 1) = скрута. До скруту як прийшлося, а він тоді: батечку, голубчику, не буду вже! Ой скрут же мій та й дуже важкий: що ж я маю робити. До пристані прибудеш, дорожний скрут, нудьгу забудеш. До скруту треба. Крайне необходимо. Туди він не часто забігав; хиба вже до скруту чого треба, то зайде. 2) Въ водяной мельницѣ: снарядъ, при помощи котораго кіш можно передвинуть въ сторону отъ жернова. 3) Продолговатый клубокъ, смотанный изъ выплетенной для приготовленія шляпъ соломенной ленты.
Шматувати, -ту́ю, -єш, гл. Разрывать, разрѣзывать на куски. Ой дай жупан шматований, що турками шанований, що сонечком побіляний, що кулями постріляний. Що се вони видумали — шматувати Україну.