Відкид, -ду, м. Скатъ, покатость, склонъ Сіла.... на одкиді скелі.
Дзюб I, -ба, м. Клювъ. Ум. Дзю́бик, дзюбо́к.
Дога́н IІ, -ну, м. = Дуган. Ум. Доганець.
Дочастува́тися, -ту́юся, -єшся, гл. Доугощаться.
Душени́на, -ни, ж. Душеное мясо. Душенини доволі і їсти ніколи.
Зоключений, -а, -е. Загнутый крючкомъ. Дзюбак зоключений у орела.
Кликати, кличу, -чеш, [p]одн. в.[/p] кликнути, -кну, -неш, гл.
1) Кричать, подавать голосъ. Володарь, володарьку, одчинь ворота! Чого хочете, чого кличете? Кликне-покликне Филоненко, корсунський полковник. Дума.
2) Звать, призывать, сзывать. Чи ти чула, дівчинонько, як я тебе кликав? Кличе мати вечеряти, а донька не чує. Не прийшов я кликати праведників. Клич громаду! Употребляется также съ предлогомъ на: от брат приостав трохи та й кличе на мене. Съ измѣненнымъ удареніемъ: кликнути. Позвать. Пійдіть, гінця мені кликніте!
8) Называть (по имени). Ой ти дівчино, ти мила моя! як же тя кличе мати твоя?
Пооставляти, -ля́ю, -єш, гл. Оставить (во множествѣ).
Почастувати, -ту́ю, -єш, гл. Попотчевать (напитками). А вже ж тобі од того да не ввиляти, щоб старостам рушнички не подавати. Ой перві прийшли, вона тим одказала, а других почастувала.
Уклонити, -ся. Cм. уклоняти, -ся.