Визнаття, -тя, с. = визнання. Уростав з того визнаття гнів його на Галю. По його ви знаттю стала громада радитись, що робити.
Гнітити, -чу, -тиш, гл.
1) Давить, прессовать, нагнетать. Камінюка гнітила. Гнітили сир.
2) — терен, сливи. Сохранять на зиму въ кадкѣ съ водой, надавивъ сверху тяжелымъ деревяннымъ кружкомъ. Гнічені сливи.
3) Угнетать. Усе, що гнітить чоловіка в занедбалім товаристві.
4) гнітити хліб. Подрумянивать. (Чтобы хліб гнітити, беруть немного соломы, зажигаютъ и кладутъ на припічку).
5) Бить. Як начали вони її гнітить тими молотами.
6) гнітити на серці. Скрывать въ душѣ тяжелое чувство. Бачу я та мовчу: усе на свойому серці гнічу.
Ковта́ти, -та́ю, -єш, одн. в ковтну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Глотать, глотнуть. Мовчав він, мовчав, тілько знай сльози ковтає. Бідна Леся мабуть добре ковтнула знахарчиного зілля од переполоху. сли́нку ковта́ти. Видѣть, какъ другіе ѣдятъ, а самому не имѣть возможности. Нашому теляті лиш слинку ковтати. Употребляется и въ болѣе широкомъ значеніи: не имѣть возможности сдѣлать желаемаго въ то время, какъ другіе дѣлаютъ.
Когутище, -ща, м. Ув. отъ ко́гут.
Нагніти́ти Cм. нагнічувати.
Прищулюватися, -лююся, -єшся, сов. в. прищулитися, -люся, -лишся, гл.
1) Притаиваться, притаиться. Прищуливсь у куточку.
2) Прижиматься, прижаться. А я до його ще й більш прищу нюся. Ік чоловіку пригніздиться, прищулиться, приголубиться, цілує, гладить, лескотить.
Розлобурюватися, -рююся, -єшся, гл. Разлѣниться, привыкнуть къ праздной жизни.
Узда, -ди, ж. = вузда. Пропав кінь і узду кинь.
Хвель, -лю, м. ? Дивного хвелю чоловік.
Чередниченко, -ка, м. Сынъ чередника.
