Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Білоголовець, -вця, м. Раст. Bellis perennis. Вх. Пч. 29. Cм. білавка.
Замчи́сько, -ка, с. = замчище. Драг. 85.
Облаз, -зу, м. Стремнина, крутизна, обрывистая скала, обрывъ. Угор. Шух. І. 79.
Показувати, -зую, -єш, гл. 1) Показывать, показать, указывать, указать. Сидимо в садку, він мені показує: «Дивись, яка вода чиста». МВ. ІІ. 26. Ой там дівчина жито жала, дороженьку показала. Чуб. V. 373. А чому ж не зумію? — каже дівчина. — Раз мені покажете, паніматко, а другий і сама знатиму. Рудч. Ск. II. 56. Не плач, Катерино, не показуй людям сльози. Шевч. 2) безл. показує. Кажется. З обличчя більш двадцяти літ їй не показувало. Св. Л. 65.
Пороскривати, -ва́ю, -єш, гл. Раскрыть (во множествѣ).
Примощувати, -щую, -єш, сов. в. примостити, -мощу, -стиш, гл. Прилаживать, приладить; приставить — напр. доску, чтобы увеличить ширину.
Прогварити, -рю́, -риш, гл. = проговорити. Гол. II. 711.
Смуда, -ди, ж. = смовдь. Не жаліслива сестриця повела брата додому, сама стала з смудою. Ой смудо, смудо тонкая! Була в мене невіхна такая. Харьк. г.
Цегельницький, -а, -е. Принадлежащій, свойственный кирпичному мастеру.
Чертіж, -жа, м. зоол. Myoxus nitela. Желех. Вх. Зн. 80.