Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Гора́рь, -ря, м. Лѣсникъ въ горахъ. Вх. Уг. 233.
Діжа́, -жі́, ж. 1) Квашня, кадка, въ которой приготовляютъ тѣсто. Хоч і діжу з тістом оддай, то ще буде клясти, що важко нести. Ном. № 4831. Питай, чи діжу замісить. Мет. 238. Діжу́ виробля́ти. Валять хлѣбы. Мнж. 179. 2) Круглая ямка въ землѣ, вырываемая среди другихъ меньшихъ при дѣтской игрѣ въ місяць. Ив. 36. Ум. Ді́жка. А мій милий діжку місить, а він мене і тим тішить. Грин. ІІІ. 314.
За́снівка, -ки, ж. Родъ шитья. Все пообшивані (рушники) заснівками. Кв. І. 111. Ум. За́снівочка.
Наддзю́бувати, -бую, -єш, сов. в. наддзю́бати, -баю, -єш, гл. Надклевывать, надклепать.
Освітний, -а, -е. = освічений.
Отаманувати, -ну́ю, -єш, гл. Быть атаманомъ. Мій дід десять год отаманував у Січі. Над сільським людом з його волі отаманує. К. (О. 1862. III. 24)
Пароститися, -щуся, -стишся, гл. Пускать побѣги, ростки. Вже жито почало пароститися. Н. Вол. у.
Пасмистий, -а, -е. = пасемистий. Борз. у.
Розвесеління, -ня, с. Развеселеніе, развлеченіе. Зробив му жену.... ґля розвеселіня Адама. Гн. І. 10.
Цедулка, -ки, ж. Записка. Стор. II. 258.