Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вергати, -гаю, -єш, сов. в. верг(ну)ти, -ну, -неш, гл. 1) Бросать, бросить, швырять, швырнуть. Такі дуби верга, то по півтора обіймища. Рудч. Ск. II. 106. 2) вергнути очима. Взглянуть. Ой шила сорочки, — покоротила, вергла очима на побратима. Гол. II. 226.
Дорожи́ти, -жу́, -жи́ш, гл. Цѣнить. Нас дорожят більш, аніж їх, дарма, що вони пани. Харьк.
Дотули́ти, -лю́, -лиш, гл. Приставать.
Дри́вотень, -тня, м. = дрівітня. Екатер. у. (Залюбовск.).
Затлуми́ти, -млю́, -миш, гл. Подавить.
Ночлігування, -ня, с. 1) Пребываніе на ночлегѣ. Товариш огледів у корчмі хатину про наше ночлігування. Г. Барв. 20. 2) Ночная пастьба скота.
Померзитися, -жуся, -зишся, гл. Получить отвращеніе. Вх. Уг. 261.
Ромнянок, -нку, м. Душистая ромашка. Уман. у.
Рубай, -бая, м. Дровосѣкъ. Віддайте гроші рубаєві. Харьк.
Форст, -та, м. Доска, толщиной къ четыре дюйма. Вх. Лем. 477.