Византійський, -а, -е. Византійскій.
Викрутень, -тня, м.
1) Извилина. Мо' в їх земля при купі, а в нас викрутні.
2) Плутня. Викрутнями перебувається.
3) Изворотливый человѣкъ. Бач, який викрутень.
Добра́ння, -ня, с. Выборъ. А вона, мамо, добрала собі найкращого намиста в коробейника і найкращих серег та скиндячок. — Нікчемне то, дочко, добрання!
Куряч, -ча́, м. = курець.
Лапа, -пи, ж.
1) Лапа. Пише як сорока лапою.
2) Рычагъ въ валу, подымающій толчею въ ступѣ.
3) Лапчатый ломъ, т. е. съ двумя пальцами. Ум. лапка, лапочка. Ув. Лапище.
Мачка́тий, -а, -е. О дождѣ: мелкій? Мачкатий дощ.
Пуща, -щі, ж. Дремучій лѣсъ, лѣсная чаща. Не схотів він із жінкою жити, пішов же він по пущах блудити. Ото ж раз поїхав князь на полювання да, й одбивсь у пущі од своєї челяді..
Страп'я, -п'я, с. = страпки. Іде, а страпя висить. Одежинка.... носилася без перемінки, поки сама не опадала страп'ям та гноттям.
Упихати, -хаю, -єш, сов. в. упхати, -хаю, -єш и упхнути, -хну, -неш, гл. Вталкивать, втолкнуть, впихивать, впихнуть. Упхнула її в яму.
Цундрій, -рія, м. Оборвышъ, крайній бѣднякъ.
