Випурхнути, -ну, -неш, гл. Выпорхнуть. Випурхнув соловейко в праве, а зозуля в ліве віконце. Іде було й скаже: «Тіточко-голубочко! я піду до дівчат», або там куди; а тепер уже випурхне з хати, не питаючи мене.
Зва́жити, -жу, -жиш, гл. 1) Свѣсить. О, хто б узяв та зважив моє горе. 2) Взвѣсить, размыслить, понять. Зважила громада, як би то воно було добре. 3) Cм. зважа́ти.
Набри́жжувати, -жую, -єш и набри́жкувати, -кую, -єш, гл. Морщить, стягивать въ складки. набри́жжувати чо́боти. Такъ сдвигать голенища, чтобы они были въ складкахъ.
Націляти, -ля́ю, -єш, сов. в. націлити, -лю, -лиш, гл. Нацѣливать, нацѣлить.
Перелаяти, -лаю, -єш, гл.
1) Осилить въ брани. Лаяла, лаяла — насилу ціле село перелаяла.
2) Перестать бранить.
Позубцювати, -цюю, -єш, гл. = позубити 2. Оце вже тобі сорочку попрутикувала і позубцювала в поділках.
Пропхнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. = пропхатися.
Скрекотати, -кочу́, -чеш и скрекотіти, -чу, -тиш, гл. Стрекотать, каркать, квакать. Сорока скрекоче — гості будуть. І скрекотять жаби, мав тисяча дівок регоче на селі під великодні свята.
Таволожник, -ка, м.
1) Spiraea crenata L. 2 — пужний. Spiraea hypericifolia L.
Хожалий, -а, -е. Привыкшій къ ходьбѣ, неутомимый въ ходьбѣ.