Буртись! меж., выражающее быстрое паденіе. Дядина заходилась лягати спати, і я вже розбіралась, аж щось буртись у город, буртись, а послі ліса трісь!
Вітрити, -рю, -риш, гл. Нюхать воздухъ. (о собакѣ).
Джорели́стий, -а, -е. Богатый источниками.
Зиму́шка, -ки, ж. Яблоко, созрѣвающее къ зимѣ. Cм. зімниця.
Зробити, -блю́, -биш, гл. 1) Сдѣлать, произвести. Зроби, милий, золоті удила, щоб я твого коня до води водила. Гуси зробили великий крик. — своїм богом. По своему. Не куди й дів ті гроші, а купив дзвін; та вже й тим скривдив громаду, що зробив своїм богом. 2) Повредить кому колдовствомъ. Чоловік з голоду сохне, а дурні брешуть, що це йому зроблено. 3) — волю кому, чию. Исполнить чье желаніе. Ой чумаченьки, ой ви молоденькі, зробіть мою волю. 4) — ла́ску. Сдѣлать одолженіе. Велику ласку лині зроби, послухай. 5) — собі смерть. Наложить на себя руки. Ах волю сими собі смерть зробити, як в багацтві з нелюбом жити.
Курятник, -ка, м. = курник. А ходім, панотці, що там за диво діється в курятнику. По заході сонця іди в курятник, під сідало з нездоровою дитиною.
Окрайчик, -ка, м. Ум. отъ окраєць.
Орачка, -ки, ж. = оранка.
Поживність, -ности, ж. Пропитаніе, кормъ. Оса не мав тепер поживности.
Трумло, -ла, с. = труна. Коли б же я знала, коли буду емірати, — сказала б я собі трумло збудувати.