Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

проворкуватий

Проворкуватий, -а, -е. = проворний. Черниг. г.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 461.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРОВОРКУВАТИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРОВОРКУВАТИЙ"
Го́стик, -ка, м. Ум. отъ гість.
Женьчуги́, -гі́в, м. мн. (вмѣсто: жемчуги). Бѣлые стекляные бусы у гуцулокъ. Гол. Од. 71.
Замани́ти, -ню́, -ниш, гл. Заманить. На погибель вас у замок заманили. К. Досв. 209.
Листо́к, -тка, м. Ум. отъ лист.
Нага́вкатися, -каюся, -єшся, гл. Налаяться.
Намаха́тися, -ха́юся, -єшся, гл. Намахаться, намахать вдоволь. Намахався я косою, набухався ціпом. КС. 1883. X. 522.
Помолотити, -лочу, -тиш, гл. Помолотить, смолотить. Я ціпом помолотю. Чуб. V. 1144.
Слухати, -хаю, -єш, гл. 1) Слушать. В неділеньку рано задзвонили дзвони: слухай, матусенько, чи по козакові. Мет. 95. Ти кажеш, та нічого слухать, — пустяки говоришь. Ном. № 13001. оцюди́ лиш слухай! Не по твоему, а вотъ какъ будетъ. Ном. № 1080. чмелів слухати. Быть огорошеннымъ ударомъ. Котл. Ен. І. 13. 2) Слушать, повиноваться. А та палиця пан називається, треба її слухати. Ном. № 1140.
Соромливий, -а, -е. Стыдливый. Доброго здоровя! ледві обізвалась дівчина, і її лице так і спахнуло соромливим полумям. Левиц. Пов. 102.
Хопта, -ти, ж. = бур'ян. Могил., Камен. уу.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПРОВОРКУВАТИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.