Відгожатися, -жаюся, -єшся, сов. в. відгодитися, -джуся, -дишся, гл. 1) Отлучаться, отлучиться. В иншого (москаля) є й гроші, купив би собі чого, та не взята річ: не можна йому відгодитися. Дісне кажу тобі: його немає в селі; він десь поїхав, одгодивсь на малий час. 2) Отплачивать, отплатить услугой за услугу, пригодиться въ бѣдѣ. Гонять вовки козу. Коза каже...: «Оборони!» Той.... узяв і вбив вовка. Коза йому сказала: «Я тобі одгоджуся в турецькій землі.
Ду́бонько, -ка, м. Ум. отъ дуб.
Забенкетува́тися, -ту́юся, -єшся, гл. Запироваться.
Зау́лок, -лка, м. Глухой переулокъ. Хожу, хожу, тілько улиці й заулки перехрещую.
На́вхильки нар. = нахильці.
Обляскати, -каю, -єш, гл. = обляпати. Я так обляскала у віск запаску.
Півкварта, -ти, ж. Мѣра жидкости: полуштофъ, 1/20 ведра. Чи то Бог покарав мене, чи півкварта горілки зашкодила мені.
Погусти, -ду́, -де́ш, гл. Погудѣть.
Пустовщина, -ни, ж. Опустѣвшее поселеніе, пустошь.
Ряндка, ряндочка, -ки, ж. Ум. отъ рянда.
