Ба́читися, -чуся, -чишся, гл. Видѣться, встрѣчаться. Бо вже ж мені та з милим не бачитися. Бачиться, сокр. бачця. Кажется, кажись, какъ видно. От мерщій і одвернуться одно од другого і, бачиться, й не дивляться. Ой, бачиться, не журуся, в тугу не вдаюся, а як вийду за ворота, — од вітру валюся. Світ, бачця, широкий, та нема де прихилитись в світі одиноким.
Вигодинюватися, -нюється, сов. в. вигодинитися, -ниться, гл. безл. Проясняться, проясниться (о погодѣ). Перейде дощ, вигодиниться, протряхне, то й поїдемо.
Зжури́тися, -рю́ся, -ришся, гл. Запечалиться, истомиться печалью.
Кичувати, -чую, -єш, гл. Корчевать. Отто ліс, — щоб же ви мені вирубали його, викичували, зорали, пшениці насіяли!.. А ті як ухопляться: той руба, той деревню вивозить, той кичує.
На́вороти нар. Возвращаясь снова. Пак підемо навороти Моченюка драти.
Рогачик, -ка, м.
1) Ум. отъ рогач.
2) мн. Родъ вышивки.
Срач, -ча, м. Ретирадъ, нужникъ, отхожее мѣсто.
Суплікувати, -ку́ю, -єш, гл. Просить. Тепер тебе я суплікую мою уважить долю злую.
Тіснуватий, -а, -е. Тѣсноватый.
Туркіт, -коту, м. Стукъ, шумъ.