Видавлювати, -люю, -єш, сов. в. видавити, -влю, -виш, гл.
1) Выдавливать, выдавить, выжимать, выжать. Він видавить з тебе олію.
2) Давить, передавить. Сучого сина звірюка половину кролів видавив.
3) Оттискивать, оттиснуть.
Двадцяті́рко чис. ум. отъ двадцятеро. Нема і двадцятірка индичат.
Єдна́ти, -на́ю, -єш, гл. 1) Соединять, объединять. Єднай, батьку, Україну. І єднає людські князі з ізраїльським родом. 2) Склонять къ себѣ, пріобрѣтать чье расположеніе, соглашать. Таки у нашому селі назнав я дівчину. Вчащаю і матір удову єднаю. Гетьмане Потоцький, що в тебе розум жіноцький: ти за дорогими напитками, бенкетами уганяєш — чом ти Хмельницького не єднати? Ісус учеників єднає. Стала мати гадати та зятя єднати. 3) Договаривать. Не страшно женитись, а страхано попа єднать. — за коѓо дочку́. Уговариваться о выдачѣ дочери замужъ за кого. «Чого в'янеш, моя доню?» мати не спитала, — за старого, багатого нищечком єднала.
Зелені́ти, -нію, -єш, гл. Зеленѣть. Тілько степом-полем трава зеленіє.
Кайора, -ри, ж. Плоскодонная лодка.
Коцурник, -ка, м. Раст. Котовникъ, будра, Glechoma hederacea.
Руґеля, -лі, ж. = рачник.
Торгувати, -гую, -єш, гл. Торговать. торгувати лихом. Бѣдствовать, жить въ нуждѣ.
Троякий, -а, -е. = трояковий. Раду радили не єднакую, не єднакую, а троякую. Збірала трояке зілля на чари мені.
Уклякати, -каю, -єш, сов. в. уклякнути, -ну, -неш, гл. 1) Опускаться, опуститься внизъ. Цюкни сокирою по гільці, щоб вона уклякнула, а не зрубуй. 2) Становиться, стать на колѣни. Баба перед образами вклякнула, стала Бога просити, щоб Бог дав їм звітки дитину. В той час увірю, як нам прикажуть вклякнути при столі, та й рученьки зв'яжуть. 3) Присѣдать, присѣсть на корточки. Скакав, та не вклякнув. 4) Коченѣть, окоченѣть, отъ холода. Будуть морозяні зіми, то се дерево швидко вклякне. 5) Только сов. в. Замолчать, смолкнуть. Непремінний кричав на людей: я вам се та те, я на вас військо наведу! А люде: «Які ж ми бунтовники? ми ж усе платимо як слід і слухаємо.» Так він і вклякнув, наче води в рот набрав.
