Брязнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ брязкати. 1) Зазвенѣть, звякнуть. Брязнули ключі од комори йдучи. Здорова була, дівчинонько! — як на струні брязнуло обік мене. Брязнув гаманом на стіл. Ось і у всі дзвони брязнули. 2) Упасть, ударяясь о земь. Горщик як брязне об піл. Мати зробилась як крейда біла, так і брязнула об землю. . На яку коняку не покладе руку, вона з усіх чотирьох і брязне. 3) Ударить. Брязнула невістку по зубах.
Говорушка, -ки, ж.
1) Ум. отъ говоруха.
2) мн. Родъ грибовъ.
Жи́течко, -ка, с. Ум. отъ жито.
Невчас нар. Не во-время.
Опасати, -ся. Cм. опасувати, -ся.
Півня, -ня́ти, с. Птенчикъ, пѣтушокъ. Ум. півня́тко.
Самописки нар. Безъ посторонней помощи (писать). Самописки навчивсь писать.
Уволоктися Cм. уволікатися.
Шаленство, -ва, с. Безуміе.
Шмаркота, -ти, ж. = шмарки.
