Гаптований, -а, -е. Вышитый, расшитый золотомъ или серебромъ. Комір і поли гаптовані золотом. К. ЧР. 102.

Дру́жба, -би 1), ж. Дружба. Услужіте мені службу, покажіте дружбу. Кв. І. 34. 2) об. Одинъ изъ супруговъ; замужняя женщина иди женатый мужчина. Позбірались судді-сенатори, присудили йому жениться, тому молодому князеві, і їде він шукати собі дружби, а за їм великий поїзд. ЗОЮР. II. 61. І ти дружба, і я дружба, — оба 'сьмо сі дружби, ой вже ми ся додружбили вояцької служби. Гол. II. 803. Въ одной сказкѣ употреблено въ устахъ дѣвушекъ о молодомъ царевичѣ повидимому въ смыслѣ: молодой человѣкъ, могущій быть женихомъ: Приходить він до будинок, аж вийде три дочки тиєї баби на рундук.... Який ти, кажуть, дружбо, хороший, да уб'є тебе наша мати. ЗОЮР. II. 51—52. 3) м. Товарищъ жениха на свадьбѣ, приглашенный имъ изъ числа парней; шаферъ. Чуб. IV. 95—96. Иногда это значить тоже, что и дружко. Чуб. IV. 182. Гол. IV. 432. Ум. дру́жбонько, дружби́ненько. Маркев. 132. Грин. ІІІ. 498. Поглянь, Марусю, на поріг: то йде дружбонько воріг твій, та несе коровай на віці, білеє завивало на тарільці. Мет. 207.

Кривдонька и кривдочка, -ки, ж. Ум. отъ кривда.

Ло́га, -ги, ж. Животное, лежащее на днѣ въ морѣ. Желех. — Ой ти, мила дочко, та де твої лица? — Ой то мої лица їст в мори плотица, — та най нелюб не цулує! — Ой ти, моя дочко, та де твої ноги? — Ой то мої ноги їдя' в мори логи, — та най нелюб не схожає! ЗЮЗО. II. 528.

Лук, -ка, м. 1) Дуга. 2) Лукъ. Улучив, як стрілою з лука. Г. Барв. 107. Та вистрелив молодий козак із тугого лука. Н. п. 3) Снарядъ шерстобита, которымъ онъ разбиваетъ шерсть. Части его: собственно лук (1) — деревянный брусокъ съ закругленными гранями, конецъ котораго, находящійся по правую сторону работающаго, нѣсколько тоньше; сквозь этотъ конецъ проходить клинышекъ съ выемкою, кобилка (2); къ лѣвому концу прикрѣплена четырехугольная дощечка — тарілка (3), имѣющая посрединѣ круглое отверстіе (4) и притянутая къ луку веревочкой, называемой натягач (4б); тетива этого лука называется струна (5): начинаясь у праваго конца, она проходитъ черезъ кобилку до тарілки и черезъ тарілку. Посрединѣ лука находится (6) крючекъ, за который лук прикрѣпленъ къ чаплії́ (7), состоящей изъ деревяннаго брусочка съ веревочками съ обоихъ концовъ: къ нижней веревочкѣ прикрѣпленъ лук, а верхняя привязана къ гвоздю въ стѣнѣ. Особымъ снарядомъ шляхуном (Cм.) работникъ дергаетъ за струну, лежащую во время работы на шерсти, которая отъ движенія струны и разбивается. М. Седневъ, Черниг. у. БГ.

Ми́мо нар. и пред. Мимо. Мимо церкву їдьте, а тоді уліво повернете. Мимо церкви святої проїзжали, за гордостю, за пишностю з глави шличка не здіймали. Мимо колодізь ішли.

Позаробляти, -ля́ю, -єш, гл. Задѣлать (во множествѣ).

Софія, -фії, ж. Змѣя Pelias chersea. Шух. 1. 22.

Стовпований, -а, -е. . — невід Неводъ, въ которомъ составныя его части (плахти) прикрѣплены къ канату по своей длинѣ. Вас. 186.

Черкнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ черкати. 1) Черкнуть, быстро провести одну черту. Черкнув раз пером та й уже. 2) Рѣзнуть. Черкнув ножем, — так кров і бризнула. Харьк. 3) Выпить сразу. Черкнув чарку, утерся й пішов. Харьк. 4) Побѣжать, броситься. А я черкну як ластівка та до перелазу. Щог. В. 21. Черкнув із неба, аж курить. Котл. Ен. І. 28. 5) Ударить. Черкнув його добре в ухо. Куля мене таки черкнула добре. Г. Барв. 406. 6) Бросить, швырнуть. Так черкнув ним (хлопцем) об землю, що аж загуло. Св. Л. 224. Як черкне мене вгору, то я фуркнув як з лука. МВ. (КС. 1902. X. 155).