Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Блекот, -ту, м. Раст. Hyosciamus niger L, белена. Васильк. у. ЗЮЗО. І. 125. Од зубів блекотом підкурюють. Грин. II. 317.
Бочкори, (-рів?, м.) мн. Родъ кожаной обуви, то же, что и постоли. Гол. Од. 82. Вх. Уг. 226.
Диво́ви́жний, -а, -е. Удивительный, странный. Казки дивовижні казали. К. МХ. 14.
Затанцюва́ти, -цю́ю, -єш, гл. 1) Затанцевать. 2) Заработать танцами. 3) Заглушить, осилить при помощи танцевъ (горе, печаль и пр.). Не втекла... таки од свого лиха і не загуляла й не заспівала, й не затанцювала. Левиц. І. 86.
Обгризати, -за́ю, -єш, сов. в. обгри́зти, -зу́, -зе́ш, гл. Обгрызать, обгрызть, отгрызать, отгрызть. Така проклята з'їжа, що швидко поїсть воли, обгризе мені вуха. Левиц. І. 521.
Позастругувати, -гую, -єш, гл. Застрогать (во множествѣ).
Попелище, -ща, с. 1) Мѣсто, куда выбрасываютъ золу. Рк. Левиц. 2) У Шевченка съ измѣн. удареніемъ: попелище — попелище. А Максим на пожарище та на попелище подивився. Шевч. 590.
Похмарно нар. Пасмурно. Міусск. окр.
Приказувати, -вую, -єш, сов. в. приказати, -кажу, -жеш, гл. 1) Приговаривать: приговорить, примолвить. Піди до ополонки, устроми в ополонку хвіст та.... і приказуй, ловись, рибко, мала і велика. Рудч. Ск. II. 8. 2) Наказывать, наказать, распорядиться. Мені мати приказала, щоб я з вами не гуляла. Мет. 30. Ой мати дочку мала та її заміж дала; як давала, то приказувала, щоб у гості не бувала. Мет. 256.
Червачок, -чка, м. Ум. отъ червак.