Го́стро нар. 1) Остро. Гостро ніж нагострений. 2) Рѣзко. Гостро говорить. 3) Пристально, проницательно. Дідуган гостро на мене глянув.
Гру́знути, -ну, -неш, гл. Вязнуть, увязать. Замордована скотина по саме черево грузне у багні.
Пошкалубати, -ба́ю, -єш, гл. = поколупати.
Предковіковий, -а, -е. = предковічний. О, слово рідне! Ти стоїш на чари предковікових пам'яток святині
Розносити 2, -шу́, -сиш, гл. 1) = рознести 3. Затим ходим у портухи, що розносили вовну мухи. 2) безл. розносило кого́. Началъ часто появляться кто, но кстати явился кто. Як був квас, то не було вас; а як настало квасило, то й вас розносило. Тілько що хотіла випитувати, аж тут Олену розносило з своїм боярином: давай ізнов жаловаться.
Стоокий, -а, -е. Имѣющій сто глазъ. Стоока наче вона була, все бачила.
Торботряс, -са, м. Нищій, оборванецъ.
Укотити, -ся. Cм. укочувати, -ся.
Чого 1) Род. пад. мѣст. що. Чи не бажаєш ти чого?
2) Какъ нар. Зачѣмъ, почему, отчего? Чого ви лаєтесь? хиба вас поле засіяно.
Шкип'яр, -ра, м. Оспопрививатель.