Буйвіл, -вола, м. Буйволъ. Да з'їхалось да три воли, да три воли, три буйволи. Їхав москаль буйволами. Ум. буйволик. Ув. буйволяка.
Дячо́к, -чка́, м. Дьячокъ. А ти, дячку учений, над школами вибраний, скажи мені, дячку, що то єсть їден?
Кудерь, -дря, м. 1) Локонъ, кудря. Употребляется болѣе во мн. кудері и кудрі. Золотою гребіночкою кудрі росчесав. Від роскоші кудрі в'ються, від журби січуться. 2) Самый верхній кудрявый или загнутый конецъ верхушки дерева (употребляется больше въ Ум. формѣ). Ум. кудерець, кудрик, мн. кудерьки, кудречки, кудроньки. Сам верхний конецъ смереки се когутик.... Когутик закривлений се кудрик. Росте деревце тонке-високе, а на вершечку кудеревеньке, а в тім кудерці золоте крісельце. Кудерьки чеше.
На́мено, -на, с. Имя.
Острашка, -ки, ж.
1) Страхъ. Там острашка бере хто його й зна чого, — аж волосся стає. Новомоск.
2) Острастка.
Позужувати, -жую, -єш, гл. Съузить (во множествѣ).
Поровий, -а́, -е́ Своевременный. Перові діти. Не порова дитина — ще б через місяць їй треба бути: хто-й-зна, чи й житиме.
Тінок, -нку, м. Тѣнистое мѣсто. Сидить він у тінку.
Уздечка, -ки, ж. = вуздечка. Та ж уздечка що на коня, що на кобилу.
Усправедливлювати, -люю, -єш, сов. в. усправедли́вити, -влю, -виш, гл. Оправдывать, оправдать.
