Викурювати, -рюю, -єш, сов. в. викурити, -рю, -риш, гл.
1) Выкуривать, выкурить.
2) Выживать, выжить, изгонять, изгнать. І ладаном не викуриш.
Вівчарь, -ря, м. Пастухъ овецъ. Сопілка вівчареві втіха. Роспустив вівчарь вівці та по крутій гірці. Ум. вівчарик.
Зарива́ти 1, -ва́ю, -єш, сов. в. зари́ти, -ри́ю, -єш, гл. Зарывать, зарыть. Узяв того сина і вбив та й зарив під корито. Упав так, що аж носом зарив.
Киселик, -ку, м. Ум. отъ кисіль.
Натха, -хи, ж. = надха. От мені халепа: натха напала, та вже днів з чотирі.
Очедирини, -рин, ж. мн. = похрестини.
Перевалити, -ся. Cм. перевалювати, -ся.
Поклін, -лону, м. Поклонъ. Десь мій милий чорнобривий через людей поклоняється... А що ж мені по поклону, коли його самого нема. Поклони бити, класти, покладати, давати, віддати. Оддайте поклони мамі й жінці. Также подарокъ при передаваемомъ поклонѣ: А він її поклін дає — коня вороного, вона йому поклін дає — хусточку шовкову. Ум. поклінчик, покло́ночок.
Топитися, -плюся, -пишся, гл.
1) Топиться. Не топись, козаче, марно душу згубиш.
2) Расплавляться, растапливаться, оплывать, таять. Свічка топиться.
Чустря, -рі, ж. ? Біга, як Синякова чустря.