Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Видрюкувати, -кую, -єш, гл. Побить палкой (дрючком). Ой видрюкую дуже добре за жінку. Канев. у.
Давнеколи́шній, -я, -є. Давно когда то бывшій, давно прошедшій. Давнеколишній та ясний присниться сон мені. Осн. 1862. V. 3.
Зви́читися, -чуся, -чишся, гл. Пріучиться, привыкнуть. Щипне або штовхне стиха... та й сама почервоніє, як жар, — засоромиться. Поки ж тільки не звичилася; а як оговталась, обжилася, то пізнали ми тоді, де воно в світі лихо живе. МВ. (О. 1862. III. 41).
Короговка, -ки, ж. Ум. отъ корогва.
Підкоморство, -ва, с. Должность подкоморія. Дала йому унія підкоморство. К. ПС. 83.
Поперетрощувати, -щую, -єш, гл. Растрощить (во множествѣ).
Ризник, -ка, м. 1) Ризничій, хранитель ризницы. 2) Шьющій церковныя облаченія.
Розремиґатися, -ґаюся, -єшся, гл. О волахъ: приняться долго жевать жвачку. Переносно о людяхъ: долго ѣсть. А ну, годі вже вам ремиґати! Ет розремиґалися у снідання як за обідом! Волч. у. (Лобод.).
Соромітний, -а, -е. = сороміцький. Шевч. ІІ. 162.
Хопта, -ти, ж. = бур'ян. Могил., Камен. уу.