Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Ґе́лґати, -ґаю, -єш, гл. О гусяхъ: кричать. Аф. 357.
Дві́чі чис. Дважды. З однії липи двічи лико не деруть. Ном.
Зави́дощі, -щів и -щей, ж. мн. Зависть. Ном. № 4808.
Здвига́ти, -га́ю, -єш, сов. в. здвигну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Сдвигать, сдвинуть. Бачу, що він здвигає брови. МВ. ІІ. 26. 2) = здвигнутися 2. Ударив кулаком по столу — аж вікна здвигнули. Мир. ХРВ. 195.
На́гніт, -ту, м. Натискъ, давленіе. Желех.
Намі́т, -ме́ту, м. = намет. Наступила чорна хмара, став дощ накрапать; ой стали наші козаки в наміт утікать. О. 1861. VIII. 100.
Нехупавний, -а, -е. Неграціозный, некрасивый. Ном. № 6649.
Обманний, -а, -е. Обманный, обманчивый, лживый. Смерте ж моя возбранная, ой яка ж ти обманная, — чом ти мене не звістила, як до мене приходила? Грин. III. 144.
Підстарий, -а, -е. Не молодыхъ лѣтъ. Г. Барв. 86. Воли у мене підстарі були — літ з десять було їм, — так я й продав, продав, а собі купив молодчі. Волч. у.
Тандитницин, -на, -не. Принадлежащій старьевщицѣ. Шейк.