Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

привід

Привід, -воду, м. 1) Руководство, предводительство. А дурень за моїм приводом працює. Г. Барв. 307. Рад би я встати та й привід дати своєму дитяточку. О. 1862. IV. 40. (Н. п.). Всюди привід дав, а татусь тільки за нею, хоть і не дуже то покійник любив за чужим приводом ходить. Сим. 202. Моторний, сміливий, він скрізь давав усьому привід. Мир. ХРВ. 146. 2) Причина, основаніе. З якого приводу? На какой причинѣ?
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 409.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРИВІД"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРИВІД"
Бунтовник, -ка, м. Бунтовщикъ. К. ЧР. 411. Лихі бунтівники, перевертні щоденні. К. Псал. 177.
Доро́дний, -а, -е. = дорідний 2. Макс. (1849), 84.
Каламутити, -мучу, -тиш, гл. 1) Мутить, возмущать. А що се ти, собачий сину, тут каламутиш берег мій? Гліб. 2) Смутить, смутьянить, возмущать людей.
Ле́гот, -ту, м. Зефиръ, легкій вѣтерокъ.
Лобоз, -за, м. = лобурь. Вх. Лем. 432.
Нажалкува́тися, -ку́юся, -єшся, гл. Наплакаться, насѣтоваться. 2) Нажаловаться, наябедничать.
Обікласти, -ся. Cм. обкладати, -ся.
Споритися, -рюся, -ришся, гл. 1) Умножаться, прибавляться, увеличиваться. 2) Спориться, удаваться.
Таськання, -ня, с. Призывъ утокъ крикомъ: тась-тась! Шейк.
Ціпа-ціпа, меж. = ціп 2. Вх. Уг. 274.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПРИВІД.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.